Дорогі українці й українки.
Завтра Швейцарія святкує Пасху. Незабаром біль Страсної П'ятниці буде подолано, Ісус осушить сльози Марії та жінок-мироносиць Своїм воскресінням. Шок і безпорадність учнів заміняться на радість і захоплення, коли Воскреслий стане перед ними.
Однак в Україні Пасха цього року святкуватиметься на тиждень пізніше. Тобто Страсний Тиждень іще не минув: час плачу та голосіння над нашими дітьми, час зняття з хреста численних жертв різні в Бучі, Гостомелі, Бородянці та багатьох інших українських селах і містах. Час оніміння перед лицем нелюдських злочинів, від жорстокости яких втрачається сон, а в очах застигають сльози.
І цей Страсний тиждень України триватиме, на жаль, довше, ніж тиждень. Він уже триває більше 40 днів: почавшися з Великим Постом, він, як виглядає, до Пасхи не закінчиться.
І так само, як Ісус перед своїми страстями закликав учнів чувати і молитися, той сам заклик хотілося б адресувати всім: чувайте і моліться! Чувайте, щоб ніхто вас не звів. Бо вже чути голоси так званих Путінферштеєрів, які намагаються виправдати цю війну та покласти вину за неї на Захід чи навіть на саму жертву агресії, Україну: мовляв, це НАТО винне, що розширювалося на Захід, це Україна сама винна, бо хотіла вступити в НАТО! При цьому замовчується той факт, що аж до анексії Криму в 2014 р. нейтральний статус України був записаний у її конституції, а змінився він на декларацію бажання вступити до НАТО саме через російську агресію. Все, як із Ісусом: вони шукали фальшивого свідчення, щоб Його засудити, але не знаходили, тому мусили щось вигадати.
«Чувайте і моліться!» Молитва в Гетсиманському саду дала Ісусові сили витримати страждання, які Його чекали. Але Він молиться не Сам, а просить і Своїх учнів молитися. Їхня молитовна підтримка важлива для Нього, Сина Божого. Бо Він також Син Людський, для якого солідарна підтримка друзів дуже багато важить. Молитва має неймовірну силу: вона дає нашим воїнам відвагу в захисті їхніх домівок і їхнього краю. Молитва дає виснаженим біженцям сили попри втому і надалі робити крок за кроком у напрямку до безпечних місць.
Молитва супроводжує полеглих і підтримує тих, які їх оплакують. Молитва полегшує невимовний біль тих, які зазнали фізичних чи психологічних травмувань і дозволяє їм справитися з їхніми травмами і болем, які вони носять у своєму серці та на своєму тілі.
Перед лицем невимовних страждань і нелюдської жорстокости наше серце спустошується та кам’яніє. Але коли ми бачимо приклади діяльної допомоги нашим біженцям, бачимо всесвітню солідарність із Україною, наша віра в людство і людяність відживає. Просто неймовірно, скільки людей проявляють солідарність із нами: дбаючи про біженців, жертвуючи продукти, одяг чи кошти, організовуючи та виходячи на мітинги на підтримку України, які їхні уряди змушені брати до уваги при прийнятті рішень.
Ця неймовірна хвиля співчуття жертвам і спротиву агресору дозволяє сподіватися, що й для України настане Пасха, що й в Україні весна звитяжить, що й для українців на зміну стражданням Страсної П’ятниці прийде переможний день воскресіння. Бо Христос таки воскрес! Воістину воскрес!
о. Назарій Заторський, єпископський делегат для українців у Швейцарії,
адміністратор українських парафій у Цюриху та Базелі.
Nazar Zatorskyy (42) ist Doktorand an der theologischen Fakultät in Freiburg. Als bischöflicher Delegierter ist er für die ukrainischen Christen in der Schweiz zuständig. Die Ukrainerinnen und Ukrainer nennen ihn hier «unseren Pfarrer». Seit 17 Jahren lebt Zatorskyy in der Schweiz. Für die ukrainische Gemeinschaft in der Schweiz sei die Situation schwierig, weil man nichts direkt tun könne: weder an Sanitätskursen teilnehmen noch sich anderweitig auf die territoriale Verteidigung der Ukraine vorbereiten. Der Sorge um die Zukunft seines Landes und seiner Freunde sei man ausgeliefert. Für Zatorskyy ist es deshalb wichtig, zusammenzukommen und sich gegenseitig Trost zu spenden.
Nazar Zatorskyy (42) ist Doktorand an der theologischen Fakultät in Freiburg. Als bischöflicher Delegierter ist er für die ukrainischen Christen in der Schweiz zuständig. Die Ukrainerinnen und Ukrainer nennen ihn hier «unseren Pfarrer». Seit 17 Jahren lebt Zatorskyy in der Schweiz. Für die ukrainische Gemeinschaft in der Schweiz sei die Situation schwierig, weil man nichts direkt tun könne: weder an Sanitätskursen teilnehmen noch sich anderweitig auf die territoriale Verteidigung der Ukraine vorbereiten. Der Sorge um die Zukunft seines Landes und seiner Freunde sei man ausgeliefert. Für Zatorskyy ist es deshalb wichtig, zusammenzukommen und sich gegenseitig Trost zu spenden.
